radutny (radutny) wrote,
radutny
radutny

Мочи Семецького!


      Підкажіть, будь ласка, хтось шановному semecky, для колекції. А то мені, вбивці, якось незручно спілкуватися з жертвою. Соромно.

      "Важка чоловіча робота"


      На фоні лісистого чи то берега, чи то острівця, виднілося якесь дивне судно.
      Більш за все воно нагадувало половинку шкаралупи від грецького горіха - як буває, діти пластиліном приліпляють до неї сірника та листок з дерева, й пливе такий кораблик, пливе... аж до першої хвилі.
      Цей кораблик, хоч і хитався на крилах, але перекидатися наміру не виказував.
На кормі його стриміла труба - достоту, як у парового катеру кінця дев'ятнадцятого сторіччя. Була тоді мода встановлювати парові двигуни на шлюпки, човни, катери... кажуть, пробували навіть на плоти.
      Труба не диміла.
      Натомість диміла люлька, що стирчала з рота у капітана.
      Капітан повністю відповідав вигляду свого судна - маленький, худий, з лисиною - але посміхався він так щиро та весело, як наче тільки-но вискочив з якогось мультфільму.
      Над кормою було натягнуто тент, й якийсь мотлох стирчав з-за борту на кормі та на носі.
      Корабель стукотів двигуном й впевнено рухався вниз за течією.

      - Ану дай і мені...
      Журналіст відірвався від бінокля, посунувся. На його місце став Юрій й теж довго вдивлявся в окуляри. Потім встав, посміхнувся й гукнув Володимира.
      Володимир підскочив, зазирнув у бінокль, сказав "Тю!", потім реготнув й запитально подивився на капітана.
      - Що, це справді те, що я думаю?
      - А то! - весело кивнув Юрій.
      Володимир реготнув ще раз, ще трохи подивився в бінокль, повернув його ліворуч-праворуч.
      - І як на те, нікого поблизу нема...
      - Угу, - знову кивнув капітан, розвернувся до штурвалу й покрутив його ліворуч. Корабель слухняно змінив курс. Тепер вони з дивним суденцем рухались не паралельно, а непомітно зближувались.
      Усі мовчали, але копачі посміхалися, а журналіст - ні.
      - Хлопці, ви що, хочете, щоб я і далі потерпав від культурного шоку? - не стерпів він, нарешті.
      - Га? - Володимир обернувся до нього. - А, та ні! Це не те, що ти думаєш. Це в нас така собі... професійна розвага.
      - Юрій Семецький, - чи то задумливо, чи то насмішкувато протягнув капітан. - Людина та пароплав...
      - Що, в натурі, пароплав? - кореспондент, завваживши, що бінокль на хвилину звільнився, зазирнув і собі.
      З такої дистанції встановити тип двигуна на кораблику не вдалося, натомість на носі справді було написано: "Ю. Семецький".
      Дядько біля румпеля все ще посміхався, але почав вже й позирати на несподіваних попутників.
      - Вовко! - раптом гукнув капітан. - Чого стовбичиш? Чого кулемет досі на шкворені не стирчить?
      Володимир зник, наче випарувався.
      - А... - журналіст хотів-був запитати, кому й на біса знадобився раптом кулемет, але Володимир вже повернувся й довелося йому допомагати.
      Підійшов Юрій. Кореспондент кинув побіжний погляд на рубку - штурвал був закріплений, й корабель більш-менш впевнено рухався по прямій. Курс його перетинав курс "людини та пароплава".
      - Стрічку не заправляй, - попередив капітан, стаючи до зброї. Він крутнув залізяку туди-сюди. - І не забудь потім шкворні змазати!
      Володимир кивнув.
      - Вовцю, що робиться? - чомусь пошепки запитав журналіст. - Що, знову війна буде?
      - Та ні, - крутнув головою той. - Це ж Семецький! Невже не чув?
      - Ні, - цього разу крутнув головою кореспондент. - А хто він такий?
      - Хороша людина! - з цілком щирою інтонацією відповів Володимир.
      - А Юрій його наче топити зібрався...
      - Аякже!
      Володимир зробив паузу, потім підніс пальця вгору й глибокодумно додав:
      - Традиція! Його всі топлять!
      Семецький тим часом теж помітив маневри на палубі й занепокоївся. Кинувся вниз, зробив щось невидимие - й мотор заторохкав частіше. Ворухнув румпель - й корабель теж змінив курс.
      Але дистанція зменшувалась.
      Юрій витяг зі стрічки патрон розміром приблизно з товстого олівця чи фломастера й демонстративно помахав ним над головою.
      Семецький підскочив, почав вимахувати руками та щось кричати.
      - ...вашу мать! - долинуло за секунду. - ...повиздихали!.. ки кляті!.. Щоб вас...
      - О, - задоволено посміхнувся Володимир. - От нам і casus belli!
      - Ага, - капітан теж мав задоволений вигляд.
      Він відкрив затвор, вклав набій у патронник, закрив кришку. Семецький кинувся вниз, ще щось покрутив. Його двигунець ревнув, але швидкість майже не збільшилась.
      - Ану, ану!.. - Володимир став у Юрія за спиною, наче й собі хотів прицілюватись. - Куди ти його...
      - Куди-куди, - пробурмотів капітан. - В ніс, звичайно. Не в двигуні ж йому дірку робити. А так - до берега доповзе.
      Дистанція зменшилася метрів до двохсот, й лайка долинала виразніше. Кораблик потроху розвертався, й тепер був скерований до судна копачів, так би мовити, на "три чверті" - цебто градусів під сорок п'ять. Звісно, кормою до них.
      Але ніс ще був цілком у досяжності.
      Юрій вистрелив несподівано навіть для журналіста. Чомусь самотній постріл бабахнув так, що у всіх аж вуха позакладало, значно гучніше за чергу. Семецький - як стояв, так і гепнув на спину. Лише ноги над бортом здіймалися.
      - Гей, ти що? - Володимир стривожено озирнувся на капітана. - Ти куди цілився?
      - Та не турбуйся, - відірвався від кулемета той. - Все гаразд. То, мабуть, його поштовхом збило.
      Корабель Семецького рискнув, розвернувся носом за течією й дистанція почала зменшуватись на очах.
      Ноги смикнулись, зникли, потім над бортом з'явилася голова (вже без люльки та посмішки) й роззявила рот.
      - Ховайсь! - жартівливо вигукнув Володимир. - Зараз буде залп у відповідь!
      - Навіщо ж ховатись, - розсудливо вимовив капітан. - Краще тягни, Сашко, свій диктофон. Семецький - майстер свої справи.
      Протягом наступної хвилин журналіст переконався, що це справді так. Якщо сказане (точніше - вигукнуте) Семецьким на адресу всієї команди стосувалося і його, то згадано було всіх предків до четвертого коліна включно, й дісталося кожному. Основний наголос йшов на сексуальні збочення, але діставалося й органам кишкового тракту. Особливо останнім його десяти сантиметрам.
      Тим часом підстрелений кораблик відчутно похнюпив носа й стало ясно, що до берега він не дотягне, навіть якщо повернути до нього просто зараз.
      - Порядок! - Юрій поплескав себе по руках. - День прожитий недаремно.
      Володимир посміхнувся, зняв кулемет й потяг його до криївки.
      А журналіст застиг на кормі, й ще довго роздивлявся, як Семецький пробує то вихлюпувати з корабля воду... то викидати за борт щось важке... то, мабуть, чимось затикати пробоїну... Через деякий час його мотор захлинувся, корабель ще трохи посунув вперед за інерцією, потім завмер, нахилився на лівий борт - й якось раптово, несподівано, швидко та впевнено зник під водою.
      Його капітан та пасажир в одній особі залишився плавати на рятівному колі. Помахав кулаком наостанок й погріб до берега. Рухи його були впевнені й видавали чималий досвід.

Tags: текст
Subscribe

  • Положение в Киеве

    Несколько человек подряд удивили меня вопросами о нынешнем положении в Киеве. Подозреваю, что еще многие хотят спросить, но стесняются. Отвечаю: 1.…

  • Лукьяненко

    Сподіваюсь, ніхто згарячу не спалить його книжку перед телекамерою. Здається, саме це він і намагається спровокувати.

  • Вісті з полів

    Серед машин, що блокують підступи до Рейхстагу, стоїть автомобіль з написом "Розмінування" з маніпулятором. Це дуже, дуже дорога техніка. Знаєте, що…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments

  • Положение в Киеве

    Несколько человек подряд удивили меня вопросами о нынешнем положении в Киеве. Подозреваю, что еще многие хотят спросить, но стесняются. Отвечаю: 1.…

  • Лукьяненко

    Сподіваюсь, ніхто згарячу не спалить його книжку перед телекамерою. Здається, саме це він і намагається спровокувати.

  • Вісті з полів

    Серед машин, що блокують підступи до Рейхстагу, стоїть автомобіль з написом "Розмінування" з маніпулятором. Це дуже, дуже дорога техніка. Знаєте, що…